Шановний добродію!
Музика, яку ти почуєш з цього диску – результат праці музикантів та майстрів кобзарських музичних інструментів - однодумців, об'єднаних у спільноту «Парнасу пресвітлеє коло». Творча діяльність якої грунтується на вивченні нотних зразків традиційної кобзарської та народної музики, записаних плеядою видатних українських етнографів-музикознавців ще у першій чверті 20 ст., наступною їхньою реконструкцією, репродукцією та виконавством - популяризацією, про послідовність відтворення яких згадував К.В.Квітка у статті «Потреби у справі дослідження народної музики на Україні». (1925) Мета музикантів - повернення в музичний та музично-освітній обіг України традиційну музику та традиційні кобзарські інструменти українців. Музиканти є студентами та викладачами Студії при Національній заслуженій капелі бандуристів України ім. Г.І.Майбороди під керівництвом Тетяни Лободи.
Музика збірки віддзеркалює не лише ідею збереження традиційного кобзарського репертуару у музичному побуті України, а й – нагальну потребу заміщення в обігу музичних шкіл та консерваторій чужих, насаджених музичних інструментів за доби радянської глобалізації, балалайок та домр, - автохтонами українського музичного інструментарію - традиційними: кобзою, бандурою, колісною лірою. Як тут не згадати заклик із вірша Олександра Олеся: «Браття, бандури і кобзи беріть!»
Саме тому музичну виконавську діяльність Студії не можна віднести лише до вторинної реконструкції кобзарського репертуару. Хоча Климентій Квітка і наголошував, що «виконавці високого освітнього рівня можуть навіть краще додержувати традицій» і «матимуть перевагу перед натуральними», які «часто переходять до вульгарного зманірованого стилю», позаяк «натуральна народна традиція в нинішній час переривається, і в природніх умовах сільського життя не находиться учеників на зміну старих майстрів-музик.»
Не останню роль відіграє бажання виконавців музикувати в ансамблі. Саме тому сьогодні ви почуєте 10 танців кобзаря Гната Гончаренка з нотацій Філарета Колесси у транскрипції Тетяни Лободи для двох інструментів: кобзи Остапа Вересая і народної бандури виконавців Тетяни Лободи та Євгена Макоцьоби. Слухаючи інструментальну кобзарську музику ви поринете у строкатий та водночас вишуканий світ козацького бароко, і відкриєте для себе їх жанрову спорідненість із бароковими партитами Західної Європи.
Як і належить, колисанки ви послухаєте саме із жіночих уст Вікторії Шинкаренко та Тетяни Куцько у супроводі кобзи. А дует старосвітської музики у складі Олени Кореняк та Тетяни Лободи питомо тяжіє до барокових кантів та псальм. Звідси звернення до збірників «Ліра та її мотиви» Порфирія Демуцького («Пречистій Діві») та «Український кант ХVІІ-ХVІІІ століть» за упорядництвом музикознавиці Л.В.Івченко ("Щирим серцем"), включно із творчістю Г.С.Сковороди. («Ой ти птичко жовтобока»)
Зазвичай важко оминути народні пісні календарно-обрядового циклу («Щедрівка», жниварська «Ой літає соколонько»), а також побутово-жартівливу пісню кобзарського репертуару, таку як «Про Ярему і Хому», записану М.В.Лисенком від Остапа Вересая або давню пісню «А в поле йду» зі збірника В.Ф.Трутовського, 1776 року.
Насамкінець прозвучить «Дума про облогу Києва» у виконанні авторки Тетяни Лободи – витримана у традиційному кобзарському жанрі і відтворює як трагічне сьогодення України, так і незламний дух українців – нащадків козаків.